Понад 400 учнів Херсонського наукового ліцею, разом з усією Україною, писали Радіодиктант національної єдності. 

Після написання діти поділилися своїми враженнями:

"Насправді, я писала радіодиктант вперше. Мене дуже тронув текст і інтонація, з якою читала Ада Миколаївна. Я згадала свій будинок в Херсоні, і ледве не розревілась, тому що він схоже описаний як в диктанті "Насуплений, пошрамований, із заклеєними навхрест шибками, твій дім беззахисний під час великої біди..."

"Я писала всеукраїнський диктант вже втретє. Це було в 5,7 та 8 класі. На мою думку, найкраще диктувала текст Ада Миколаївна. Мене зворушив задум, ідея і сенс цьогорічного диктанту. Було дуже зворушливо. Лякає той факт, що все це жорстокі реалії 21 століття...."

"Добрий день, у нашій сім‘ї текст писала не тільки я, а і моя мама, ми писали перший раз, дуже зворушливий текст був продиктований Адою Миколаївною, я дуже рада що в Україні цього незвичного року, українці можуть написати диктант, який об‘єднує нас з усіх куточків України."

Одна учениця написала пронизливого вірша:

Мені лячно. Я боюсь

забути.

Боюсь опісля перемоги

взяти телефон

І побачити у стрічці тих,

кого не має бути, 

І підсісти вкотре 

на російський раціон.

Боюсь у центрі Києва

чути язик ворожий

І сприймати як належне

це, як звичну річ.

Ніби й не лежав у Бучі

вбитий перехожий, 

Який за мову поплатився,

головою до узбіч.

Боюсь якось приїхати у

відбудовані міста

І на своє "будь ласка” чути 

"я не понимаю”. Немовби

й не пускали ракети по 

садках,

У яких діти у цей час

тремтіли у підвалі.

Боюся не згадати про

Ірпінь та Маріуполь,

Коли рука хитнеться у

плейлист додати щось 

не те.

Чи те, як плакала країна

за Оленівку, не

спом’янути

Тоді, як чергова "звезда”

туди приїде на концерт.

Викреслити всі звірства,

катування і тривоги, 

Всі ґвалтування і

знущання, й тих, кого не 

повернути.

Я усім серцем і душею

прагну перемоги,

Та понад усе боюсь крізь

час ціну її забути.

Тетяна Маланчук, учениця 9 кл